БЕЗСИЛО. Присл. до безсилий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в’яло, безсило (Леся Українка, III, 1952, 708); Віктор безсило опустився на лаву (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 152); В кутку в пічці залізній полум’я безсило б’ється (Андрій Головко, I, 1957, 179).
БЕЗСИЛО
Тлумачення слова