БЕЗСИЛЬНИЙ

БЕЗСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що безсилий. Йдучи на сходах, він удавав такого в’ялого, такого старого, такого аскета безсильного (Нечуй-Левицький, I, 1956, 364); Але той в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 295); А він [чоловік] продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177);
//  у знач. ім. безсильний, ного, чол. Той, хто не має сили. — Чого се ти так задумався? об чім все мислиш? — А все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного чи безсильний того? (Марко Вовчок, I, 1956, 158).