БЕЗСУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний. Згадали наші забавки давні дитячі, — пригадали й дівочі безсумнії часи… (Марко Вовчок, I, 1955, 241); Безсумну я згадав давнину (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 272).
БЕЗСУМНИЙ
Тлумачення слова