БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія [30-х років] мала, проте, і певні прогалини (Історія української літератури, II, 1956, 226); Було створено чимало фільмів, відзначених безсумнівним хистом і майстерністю (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 119).
БЕЗСУМНІВНИЙ
Тлумачення слова