БЕЗСТИ́ДНИК, а, чол. Те саме, що безсоромник. [Баба:] Сказись ти з своєю Лисою горою, безстиднику! (Степан Васильченко, III, 1960, 51); Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере (Михайло Стельмах, II, 1962, 392).
БЕЗСТИДНИК
Тлумачення слова