БЕЗСМЕ́РТНИК, а, чол. Народна назва рослин із сухими квітками, переважно безсмертків і тмину. На покутті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками (Панас Мирний, II, 1954, 232); Над їхнім [бійців] прахом зацвіта рожен, Безсмертник бронзовий розплющив кругле око (Андрій Малишко, II, 1956, 245).
БЕЗСМЕРТНИК
Тлумачення слова