БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, — Безславному тяжко сей світ покидать (Тарас Шевченко, I, 1951, 75);
// Який не приносить слави. Краще б уже загинути в якомусь безславному бою при сонці чи зорях, аніж під камінними мурами (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 235);
// Який заслуговує осуду; ганебний. 7 жовтня 1812 р. вона [французька армія] вийшла з Москви і почала свій безславний відступ (Історія УРСР, I, 1953, 404).
БЕЗСЛАВНИЙ
Тлумачення слова