БЕЗСІМЕЙНИЙ

БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, а, е. Який не має сім’ї;
//  у знач. ім. безсімейний, ного, чол. Той, хто не має сім’ї; одинак. Ми приготували йому тимчасове житло — ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (Радянська Україна, 18.VIII 1962, 2).