БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не робить шуму; тихий. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 210); Шестерні, виготовлені з шаруватих пластмас, забезпечують безшумну роботу механізмів (Наука і життя, 10, 1958, 16); Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 46).
БЕЗШУМНИЙ
Тлумачення слова