БЕЗЩА́СТЯ, я, сер. Відсутність щастя; нещастя, безталання, бездолля. То розкаже [свекруха] яку пригоду людську, то на своє безщастя плачеться (Марко Вовчок, I, 1955, 27); Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 237).
БЕЗЩАСТЯ
Тлумачення слова