БЕЗЩА́СНИЙ, а, е. Який не має щастя; нещасний, безталанний. Ніч моя темна, Ще й ти, зоре ясна, Видно, моя доля безщасна! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 120); Співає безщасна душа, що хоче щастя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); — Який ти, Романе, безщасний (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 69).
БЕЗЩАСНИЙ
Тлумачення слова