БЕЗШАБА́ШНО, розм. Присл. до безшабашний. Посміхнулась [молода] безшабашно І собі в танок іде! (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 381); Заморивши голод та безшабашно випивши з горя чарку вишнівки.., юнак став говіркий (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 486).
БЕЗШАБАШНО
Тлумачення слова