БЕЗРОЗСУДНИЙ

БЕЗРОЗСУ́ДНИЙ, а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо; нерозсудливий. Такий же він безрозсудний, як і був! (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 305);
//  Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний. [Марія:] Я мушу застерігати тебе від безрозсудних вчинків (Вадим Собко, П’єси, 1958, 177); Ми не можемо забувати про воєнну небезпеку, що загострюється безрозсудною, авантюристичною політикою міжнародного імперіалізму (Комуніст України, 1, 1967, 19).