БЕЗРО́ГИЙ, а, е.
1. Який не має рогів. Високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, як безрога корова (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318).
2. у знач. ім. безрога, гої, жін., жарт. Свиня. Сутінь [у хліві] по кутках здається зовсім чорною, так що в ній ледве видко у як ворушаться безрогі (Леся Українка, II, 1951, 194); [Багатий Брат (до Убогого Брата):] Що ти? зовсім з глузду збився, — Тут лузати заходився, Засмітив усю підлогу… От тобі й пусти безрогу! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 446).