БЕЗРА́ДІСНИЙ, а, е. Позбавлений радості; сумний. Якби не було в їх надії, що тією роботою осягнуть вони мету бажану, було б життя їм безрадісне (Борис Грінченко, I, 1963, 377); У багатьох творах Манжура показав тяжке становище трудящої жінки — дівчат-наймичок, матерів у експлуататорському суспільстві, безрадісну долю дітей-сиріт (Історія української літератури, I, 1954, 478);
// Який не викликає радості; похмурий, невеселий. Заграло та й ущухло Червоне море, висохло, й осталась безрадісна пустиня після нього (Леся Українка, I, 1951, 257); — Скажіть, Оленчук, чим вас привабив цей суворий безрадісний край? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 350).
БЕЗРАДІСНИЙ
Тлумачення слова