БЕЗПУТТЯ 1, я, сер., рідко. Те саме, що безпутство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний, II, 1954, 253);
// Безладдя. [Конон (зітхає):] Коли б мати були живі, не було б у нас цього розгардіяшу та безпуття! (Марко Кропивницький, II, 1958, 477).
БЕЗПУТТЯ 2, я, сер., рідко. Те саме, що бездоріжжя. Чим далі вони їхали, тим більше було безпуття (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 213).