БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, чол. Безпритульна, бездоглядна дитина. Базар починав життя рано. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків, маленьких столиків та місць на брукові поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вхуни перші сполохували безпритульників (Іван Микитенко, II, 1957, 330).
БЕЗПРИТУЛЬНИК
Тлумачення слова