БЕЗПРИТО́МНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непритомний. — Де там він їх [коней] бачив, як звечора до самого ранку під коморою безпритомний лежав! — озвалась Демчиха (Марко Вовчок, VI, 1956, 262); Почав [Василь] .. кидатись, немов у конвульсіях, а далі, безсильний, безпритомний, упав горілиць на свій тапчан (Іван Франко, I, 1955, 173).
БЕЗПРИТОМНИЙ
Тлумачення слова