БЕЗПРИНЦИПНИЙ

БЕЗПРИНЦИ́ПНИЙ, а, е. Який не має певних принципів, твердих переконань, поглядів. — Це людина, як бачиш, зовсім безпринципна. Це метелик, що весело пурхає на сонці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 615); [Пронашка:] Це дрібний і безпринципний писака (Іван Микитенко, I, 1957, 222);
//  Який не виражає певних принципів, твердих переконань. Суб’єктивна, безпринципна і ненаукова критика доведена у нього [Германа Бара] до того, що робиться виразом капризу (Іван Франко, XVI, 1955, 255); Треба покінчити з благодушним, безпринципним рецензуванням поганих фільмів (Олександр Довженко, III, 1960, 209).