БЕЗПРИЧИ́ННИЙ, а, е. Який не має певної причини, підстави. Її відказ, що не буде його жінкою, такий упертий та безпричинний відказ, лютив і дразнив його (Іван Франко, III, 1950, 425); Безпричинний жаль до Тимофія танув, як димок у повітрі (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 177).
БЕЗПРИЧИННИЙ
Тлумачення слова