БЕЗПРИЧИ́ННО. Присл. до безпричинний. І вона заплакала так само нагло і безпричинно, як уперед сміялася (Іван Франко, III, 1950, 452); Поруч полковника щебетали міські панночки, безпричинно сміючись і кокетуючи (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 35);
// заст. Безневинно, без вини. Ви, Семене Івановичу, грамотні, знаєте, усе знаєте, як важко чоловікові терпіти і переносити худу славу безпричинно (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 342).
БЕЗПРИЧИННО
Тлумачення слова