БЕЗПРЕДМЕ́ТНО. Присл. до безпредметний. Я не люблю безпредметно тужити (Іван Франко, XI, 1952, 60); І знову — з-поза чулого романтика.. дивився на мене практик, закоханий в техніку, закоханий не безпредметно, а з повним усвідомленням користі від техніки (Юрій Смолич, III, 1959, 551).
БЕЗПРЕДМЕТНО
Тлумачення слова