БЕЗПОВОРО́ТНИЙ, а, е.
1. Який виключає повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Вирішення покинути «Березову дачу» і кинути якнайскоріше було твердим і безповоротним (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 229);
// Який ніколи не повернеться, втрачений назавжди. Скільки ті понурі стіни чули.. окриків болю та шептів гіркого жалю за безповоротним минулим! (Іван Франко, IV, 1950, 179); За роком рік, як дорогоцінні діаманти, нанизував він [Саїд] безповоротні літа на таке нерівне, часом вузлувате прядиво життя (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 91); * Образно. Карпати… Темними лісами ви оповиті, і над вами Ширяють в синяві орли. Віки залізно тут пройшли Безповоротними шляхами (Максим Рильський, II, 1956, 295).
2. Який не підлягає поверненню. Безповоротна позика.