БЕЗПОРЯ́ДОК, дку, чол., рідко.
1. Те саме, що безладдя. — Прошу пробачити, товаришу Яремченко, — виправдовувався Біляєв, показуючи на кухонний безпорядок (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).
2. мн. безпорядки, ів. В офіційній мові дореволюційної Росії — заворушення революційного характеру.