БЕЗПОРА́ДНО. Присл. до безпорадний. Юзя дивилася на неї безпорадно (Леся Українка, III, 1952, 658); Петро спинився перед братом і безпорадно розвів руками (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); Андрій безпорадно зиркнув спідлоба на голову сільради (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 208).
БЕЗПОРАДНО
Тлумачення слова