БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилковий. Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б’є безпомилково (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 226); Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Яків Качура, Вибр., 1953, 90).
БЕЗПОМИЛКОВО
Тлумачення слова