БЕЗПОМІЧНИЙ

БЕЗПО́МІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. — Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Іван Франко, IV, 1950, 142); Як жива, виникла вона в його уяві, змарніла і безпомічна після хвороби (Андрій Головко, II, 1957, 516); Ось чиїсь кулаки різко й сильно загрюкали в двері, а Метеличиха стоїть.. безпомічна, розгублена вкрай (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 187);  * Образно. Воно [життя] його кидало, як безпомічну тріску, з боку на бік, гнуло, нагинало (Панас Мирний, IV, 1955, 173).