БЕЗПО́МІЧНО. Присл. до безпомічний. Антін задумавсь.. Напружував пам’ять і безпомічно мовчав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 302); Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 296).
БЕЗПОМІЧНО
Тлумачення слова