БЕЗПЛО́ТНИЙ, а, е, заст. Який не має тіла, плоті. [Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті.. безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і «боротися в покорі» (Леся Українка, II, 1951, 236);
// перен. Який не має чітко окреслених рис; невиразний, схематичний. Ми побачили й полюбили в «Прапороносцях» [О. Гончара] просту й красиву душу радянського воїна-переможця — постаті живої, не умовної, не безплотної, не схематичної, але водночас наче очищеної від всього дрібного, випадкового, минучого (Про багатство літератури, 1959, 170).
БЕЗПЛОТНИЙ
Тлумачення слова