БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необґрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Степан Васильченко, III, 1960, 384); Твердження, буцімто.. розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Максим Рильський, III, 1956, 143).
БЕЗПІДСТАВНИЙ
Тлумачення слова