БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно. Краньцовська говорила безперестанку, але Славко її вже не чув і не розумів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 326); А скло дзвеніло й дзвеніло безперестанку і сипалось долі, як груші з дерева (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89); Паровоз майже безперестанку подавав сигнали, і свисток ревів (Юрій Смолич, II, 1958, 390).
БЕЗПЕРЕСТАНКУ
Тлумачення слова