БЕЗПЕРЕМІННО

БЕЗПЕРЕМІ́ННО.

1. заст. Присл. до безперемінний. Він безперемінно був маршалом, а маршал був тоді не те, що тепер предводитель (Панас Мирний, IV, 1955, 221).

2. присл., діал. Обов’язково, неодмінно.