БЕ́ЗПЕРЕЧ, БЕ́ЗПЕРІЧ, присл., діал. Безперестанку. Конон безпереч чадів люлькою (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 223); Ніч ішла, як всі вони Безперіч ідуть, — Одному — щоб мучитись, Другому — заснуть (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 176).
БЕЗПЕРЕЧ
Тлумачення слова