БЕЗПЕ́ЧНО.
1. Присл. до безпечний 1, 2. Ніхто його [лева] вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 41); Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя (Іван Франко, IV, 1950, 91); Солдати йшли безпечно, не криючись, перегукуючись між собою (Яків Качура, Вибр., 1953, 303);
// у знач. присудк. сл. — Тут мені безпечно. Ніякої тітки, ніякої дядини сюди й ворон кості не занесе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 258); Навіть вночі сюди під’їздити було не зовсім безпечно (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 650).
2. присл., рідко. Те саме, що безтурботно; безжурно. Зими там, кажуть, не буває, Гуляй, безпечно живучи (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 93).