БЕЗО́КИЙ, а, е. Який не має очей, втратив око (очі). Безокая фортуна Зробила [Азилласа] паном із чупруна (Іван Котляревський, I, 1952, 251); Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 370).
БЕЗОКИЙ
Тлумачення слова