БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, а, е. Який не зважає на будь-які застереження, обставини і т. ін., ні з чим не рахується у своїх діях; рішучий. Він [Безбородько] тепер є таким, яким він є. Безоглядний і до нестями самозакоханий (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 216); Нерчин.. не вважав себе вже до кінця безоглядним мрійником (Натан Рибак, Час, 1960, 13);
// Який виявляється або здійснюється, незважаючи на будь-які умови, обставини і т. ін., без розмірковування. Веселий погляд на створіння боже, І безоглядна віра до людей, І чулість серця.. Усе те В собі я поховав (Володимир Самійленко, I, 1958, 63); В сутінках очі її [Даші] здавалися ще більшими, в них іскрилася безоглядна рішучість (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 201); Безоглядне, наївне епігонство, некритичне сприймання зарубіжних взірців завдало немало шкоди (Літературна Україна, 9.IV 1963, 2).
БЕЗОГЛЯДНИЙ
Тлумачення слова