БЕЗНО́ГИЙ, а, е.
1. Який не має ноги або ніг, втратив ногу (ноги). Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив (Тарас Шевченко, II, 1953, 54);
// У якого немає кінцівок (про тварин). День за днем і ніч за ніччю полізли, мов безногі черви поплазували (Панас Мирний, III, 1954, 24); Личинки землисто-сірі, матові, трохи зморщені, безногі (Шкідники.. рослин, 1949, 169);
// розм. Який має покалічені, паралізовані ноги;
// у знач. ім. безногий, гого, чол.; безнога, гої, жін. Людина, що втратила ногу (ноги). Стукали милицями безногі й криві (Олесь Донченко, III, 1956, 144).
2. розм. Який не має ніжки, ніжок (про меблі). Тут [у комірчині] мостилися в безладді один на одному безногі стільці (Олесь Донченко, II, 1956, 393).