БЕЗНЕВИННО. Присл. до безневинний. «Отак безневинно і досталося [дісталося] Галі на горіхи», — подумав він (Панас Мирний, IV, 1955, 92); Відчував [джура] себе безневинно обвинуваченим (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 340).
БЕЗНЕВИННО
Тлумачення слова