БЕЗНАСТА́ННИЙ, а, е. Який ніколи не припиняється, невідомо, коли закінчиться; повсякчасний, безупинний. — Чому ти так побіліла, коли невинна? — Чому? Мабуть, тому, що я слаба, що безнастанна боротьба з вами нищить мої сили (Ольга Кобилянська, I, 1956, 174); Творчість — це праця безнастанна (Павло Тичина, III, 1957, 465); Останні тижні проминули для Тимофія Калиновського в безнастанних тривогах (Семен Журахович, Опов., 1956, 152).
БЕЗНАСТАННИЙ
Тлумачення слова