БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах. Безглуздий. Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (Іван Франко, I, 1955, 165); Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Ольга Кобилянська, I, 1956, 240).
БЕЗМИСНИЙ
Тлумачення слова