БЕЗМОЗКИЙ

БЕЗМО́ЗКИЙ, а, е.

1. Який не має мозку. Безкосте, безмозке усе море виплаває [п’явка] (Номис, 1864, № 98).

2. зневажл. Дурний, безглуздий. — Через вас, п’яниць безмозких, я сам стояв перед панами голіруч… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 434).