БЕЗМАЛЬ, присл.
1. розм. Трохи менше; майже. — Вже ж Улянка безмаль шість літ має тепера (Леся Українка, III, 1952, 651); — Мешкали ми в них безмаль тиждень (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 10).
2. діал. Мабуть, певно. Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка, III, 1952, 667).