БЕЗЛЮДНО, у знач. присудк. сл. Про відсутність людей де-небудь. Скрізь безлюдно на дорозі (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 155); В вузьких вуличках.. було безлюдно і сумно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 403); На острові безлюдно у тихо у лиш потривожена чайка стогне (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 24).
БЕЗЛЮДНО
Тлумачення слова