БЕЗКО́СТИЙ, а, е. Без костей. Говорить язик безкостий (Номис, 1864, № 1123); * Образно. — Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки «безкості», що то показують з мечами штуки (Леся Українка, III, 1952, 447); * У порівняннях. Борис дивився на широкі м’язисті Вальчині руки, які, взявши котрусь деталь, ставали наче безкостими (Олесь Гончар, II, 1954, 56).
БЕЗКОСТИЙ
Тлумачення слова