БЕЗКОРИ́СНО. Присл. до безкорисний. Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 136); Скільки світ життєлюбів тих зна, Що йому безкорисно всі сили Віддали (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 139).
БЕЗКОРИСНО
Тлумачення слова