БЕЗХВО́СТИЙ, а, е.
1. Який не має хвоста. Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: «Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 142); Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (Олесь Донченко, VI, 1957, 251).
2. у знач. ім. безхвості, тих, мн., зоол. Ряд класу земноводних, які, виростаючи, втрачають хвіст. Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха) і хвостатих (тритон) (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 95).