БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не має хребта, кістяка. Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (Шкідн.. поля.., 1949, 71);
// перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий. Ми повинні закликати до порядку комуніста Рипнюка, нам не потрібний такий безхребетний секретар (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 119).
2. у знач. ім. безхребетні, них, мн., зоол. Загальна назва нижчих тварин, які не мають кістяка. Відмерлі залишки рослин служать їжею для багатьох безхребетних (Наука і життя, 2, 1958, 19).