БЕЗХМА́РНИЙ, а, е.
1. Не закритий або не вкритий хмарами. Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133).
2. перен. Нічим не затьмарений; радісний, щасливий. [Петро:] І хочеться мені, щоб життя твоє безхмарним було, як оце небо, і радостей тобі було, як оцих зірок (Вадим Собко, П’єси, 1958, 299); Безхмарна юність проліта, Надходять зрілості літа (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 77).