БЕЗХМАРНО

БЕЗХМАРНО. Присл. до безхмарний. Уже вечоріло. Сонце заходило безхмарно (Олесь Гончар, I, 1954, 483);
//  у знач. присудк. сл. На душі полковника ставало гарно, тепло і безхмарно (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 18).