БЕЗХЛІ́Б’Я, я, сер. Стан, коли немає хліба; голод. То побило меншого брата в полі три недолі: Одно — безвіддя, А друге — безхліб’я, А третє — буйний вітер у полі повіває Та бідного козака з ніг валяє (Думи та історичні пісні, 1941, 91); — Нічого, мамо, — сказала до свекрухи господарка хати, — хіба наше безхліб’я од ледарства? (Юрій Яновський, Мир, 1956, 278).
БЕЗХЛІБ’Я
Тлумачення слова